Мультифлешка

Мультизавантажувальна флешка

ℜᏕᏕ

Тема сьогоднішнього посту мультифлешка. Як створити мультифлешку, тобто мультизавантажувальну флешку. Вкрай потрібна річ тому, хто хоч іноді встановлює, або перевстановлює операційну систему на комп’ютері чи ноутбуці.

Мультизавантажувальна флешка створюється за допомогою програми Ventoy, яку можна завантажити з сайту ventoy.net. Є варіанти, як для Linux, так і для Windows. Опишу процес встановлення з Ubuntu.

Встановлювати будемо з консолі (термінала).

Розпаковуємо вміст завантаженого архіву, приміром, в директорію ventoy, яку помістимо на Робочий стіл, себто Стільницю. Можна розпаковувати куди завгодно, але для простоти я помістив все це добро на Стільницю.

В тих файлах буде файл з назвою README. Там підказка. На англійській мові, але нічого. Це на крайній випадок.

Вставляємо флешку, яку ми будемо робити мультизавантажувальною і продовжуємо. Найперше нам треба дізнатися як її бачить комп’ютер. Відкриваємо консоль і забиваємо в неї sudo fdisk -l. Вводимо пароль, якщо це необхідно, і бачимо список різноманітних дисків. З цього списку намагаємося вгадати який же диск є нашою флешкою. Щоб вгадувати було легше хай на комп’ютері буде лише одна флешка. Та, з якою ми будемо працювати. В моєму випадку флешка називається sdb, розміщується за адресою /dev/sdb. До речі, в README наводиться, як приклад, флешка з назвою sdb, так, що моя ситуація типова.

Далі переходимо в директорію з усіма тими файлами. За допомогою консолі. В моєму випадку переходимо спочатку на Стільницю, а потім в директорію ventoy. Набираємо cd Стільниця (Enter) і ми на Стільниці. Потім набираємо cd ventoy (Enter) і ми в потрібному нам каталозі. Консоль не закриваємо! (директорія, каталог, папка — то все одне; консоль, термінал — то теж синоніми)

Далі забиваємо в термінал sudo sh Ventoy2Disk.sh -I /dev/sdb (якщо у Вас назва флешки відрізняється від моєї скорегуйте назву)

Система двічі запитає підтвердження дії. Обидва рази підтверджуємо літерою “Y” і чекаємо на результат.

Ну і все. Мультифлешка готова до використання. Тепер на неї можна перетягувати iso образи дистрибутивів. Всі ці дистрибутиви будуть доступні для встановлення. По суті нічого складного. Кілька дій “копіювати-вставити” і кількість операційних систем в Вашій кишені обмежена тільки об’ємом пам’яті, який є на мультифлешці.

Як я вже писав, Ventoy мультиплатформовий. Для Windows, я думаю, встановлення буда ще простішим.

---

Я і Лінукс

Я і Лінукс

ℜᏕᏕ

З Linux я познайомився більше десяти років тому і до сих пір залишаюся звичайним користувачем. Перший досвід був, як буває майже завжди, не вдалим. Я поставив Ubuntu актуальної на той час версії, але ноутбук працював не стабільно. Постійно підвисав, інтернет вилітав кожних п’ять хвилин, якщо не частіше. Тут немає нічого дивного — досвіду в мене не було ніякого. Та й часи тоді були трішки не такі. Дистрибутиви тоді ще не в такій мірі були “юзер-френдлі”, як зараз. Хоча розробники старалися з усіх сил.

Тоді, пам’ятається, на ноутбуці стояв Windows XP. Він мене повністю до якогось часу влаштовував, але на певному етапі захотілося чогось нового. В Екс-Пі накопичилося різних “косяків”, кілька разів ловив якесь шкідливе програмне забезпечення — чи то віруси, чи ще щось. Деякі сайти при відвідуванні буквально окуповували браузер і від їхніх розширень було дуже важко позбутися. Лінукс був позбавлений більшості цих недоліків.

Першою успішною системою, яка стояла на нашому ноутбуці не один рік, була Ubuntu 12.04 Педантичний Панголін. Це був LTS реліз — простий і стабільний. На робочому столі красувався логотип цього випуску: стилізований Панголін. Тоді я вирішив для себе, що можна успішно обходитися без Віндовса і взагалі, чому я повинен красти щось у Біла Гейтса, тим більше, що він мені не дуже подобається. От, якби він би був своїм хлопцем, а не якимось примусовим вакцинатором, тоді інша справа. А так зв'язуватися з Вільямом для мене не ком іль фо.

З іншого боку я не фанат якоїсь однієї операційної системи і не маю нічого проти Windows. В мене підхід чисто прагматичний. Чому я повинен користуватися краденим якщо поруч лежить таке ж (плюс/мінус) саме, тільки у вільному доступі. Буде стояти на ноуті якась чергова Вінда і Гейстс почне лізти до неї своїми щупальцями. Кому це потрібно?..

Паралельно на ноутбуці я відвів один розділ для експериментів на який ставилися інші дистрибутиви. Коли в мене був на це настрій. Мені сподобалася Fedora і я нею користувався з пів року, але потім вийшов новий реліз який встановити я вже не зміг. Вони поміняли щось у встановлювачі і все. Ставив я і OpenSuse — нормально працює. Досить достойно, але якийсь він мені суб’єктивно видався важкуватим. Один гігабайт оперативки — що ж Ви хочете?

І Fedora і OpenSuse були зі світу пакунків .rpm, а Ubuntu зі світу .deb. Так як я мав більше справи з Убунту схотілося поставити щось на пакунках .deb, чому б і ні? Намагався поставити Debian. Нічого не вийшло. Видно цей дистрибутив для досить просунутої публіки, щоб не сказати для професіоналів.

В минулому році я поставив Ubuntu 21.04. Знову виникли проблеми з дефіцитом оперативної пам’яті і я з подивом дізнався, що KDE на даний момент шустріша ніж GNOME.

Сьогодні мені прийшла в голову думка а чи не замахнутися мені на Вільяма нашого Шекспіра. Я маю на увазі на щось ще третє — не пов’язане ні з дистрибутивами на основі пакунків deb, ні на основі пакунків rpm. Ось, дивлюся в сторону Manjaro, бо його батька — Arch — я точно не потягну. Пишуть, що Arch в багато разів складніший для непрофесіоналів навіть за Debian. Manjaro, останнім часом, як пишуть блогери, набирає популярності. Треба обов'язково спробувати. Мені потрібен швидкий ноутбук.

---