Я і Лінукс
З Linux я познайомився більше десяти років тому і до сих пір залишаюся звичайним користувачем. Перший досвід був, як буває майже завжди, не вдалим. Я поставив Ubuntu актуальної на той час версії, але ноутбук працював не стабільно. Постійно підвисав, інтернет вилітав кожних п’ять хвилин, якщо не частіше. Тут немає нічого дивного — досвіду в мене не було ніякого. Та й часи тоді були трішки не такі. Дистрибутиви тоді ще не в такій мірі були “юзер-френдлі”, як зараз. Хоча розробники старалися з усіх сил.
Тоді, пам’ятається, на ноутбуці стояв Windows XP. Він мене повністю до якогось часу влаштовував, але на певному етапі захотілося чогось нового. В Екс-Пі накопичилося різних “косяків”, кілька разів ловив якесь шкідливе програмне забезпечення — чи то віруси, чи ще щось. Деякі сайти при відвідуванні буквально окуповували браузер і від їхніх розширень було дуже важко позбутися. Лінукс був позбавлений більшості цих недоліків.
Першою успішною системою, яка стояла на нашому ноутбуці не один рік, була Ubuntu 12.04 Педантичний Панголін. Це був LTS реліз — простий і стабільний. На робочому столі красувався логотип цього випуску: стилізований Панголін. Тоді я вирішив для себе, що можна успішно обходитися без Віндовса і взагалі, чому я повинен красти щось у Біла Гейтса, тим більше, що він мені не дуже подобається. От, якби він би був своїм хлопцем, а не якимось примусовим вакцинатором, тоді інша справа. А так зв'язуватися з Вільямом для мене не ком іль фо.
З іншого боку я не фанат якоїсь однієї операційної системи і не маю нічого проти Windows. В мене підхід чисто прагматичний. Чому я повинен користуватися краденим якщо поруч лежить таке ж (плюс/мінус) саме, тільки у вільному доступі. Буде стояти на ноуті якась чергова Вінда і Гейстс почне лізти до неї своїми щупальцями. Кому це потрібно?..
Паралельно на ноутбуці я відвів один розділ для експериментів на який ставилися інші дистрибутиви. Коли в мене був на це настрій. Мені сподобалася Fedora і я нею користувався з пів року, але потім вийшов новий реліз який встановити я вже не зміг. Вони поміняли щось у встановлювачі і все. Ставив я і OpenSuse — нормально працює. Досить достойно, але якийсь він мені суб’єктивно видався важкуватим. Один гігабайт оперативки — що ж Ви хочете?
І Fedora і OpenSuse були зі світу пакунків .rpm, а Ubuntu зі світу .deb. Так як я мав більше справи з Убунту схотілося поставити щось на пакунках .deb, чому б і ні? Намагався поставити Debian. Нічого не вийшло. Видно цей дистрибутив для досить просунутої публіки, щоб не сказати для професіоналів.
В минулому році я поставив Ubuntu 21.04. Знову виникли проблеми з дефіцитом оперативної пам’яті і я з подивом дізнався, що KDE на даний момент шустріша ніж GNOME.
Сьогодні мені прийшла в голову думка а чи не замахнутися мені на Вільяма нашого Шекспіра. Я маю на увазі на щось ще третє — не пов’язане ні з дистрибутивами на основі пакунків deb, ні на основі пакунків rpm. Ось, дивлюся в сторону Manjaro, бо його батька — Arch — я точно не потягну. Пишуть, що Arch в багато разів складніший для непрофесіоналів навіть за Debian. Manjaro, останнім часом, як пишуть блогери, набирає популярності. Треба обов'язково спробувати. Мені потрібен швидкий ноутбук.
Немає коментарів:
Дописати коментар