Майже рік на Manjaro

Враження від Манжаро після майже року використання

ℜᏕᏕ

Вже майже рік я використовую Manjaro на своєму старенькому ноутбуці. Які враження від системи? В цілому позитивні.

За цей рік не трапилося жодного серйозного збою. Зважаючи на скромні ресурси я намагався не навантажувати ноутбук. На жаль кілька відкритих програм середнього ресурсоспоживання ноутбук не тягне.

Система регулярно пропонувала оновлення. Я спеціально не засікав, але приблизно десь раз на місяць. Може трохи частіше. Причому видно було, що розробники підготовлювали до оновлення зразу велику кількість пакетів, мабуть же тестували їх не окремо, а комплексно і тільки тоді присилали їх на оновлення. Тобто трохи частіше ніж раз на місяць приходив солідний список пакунків на оновлення. Гігабайт так на півтора (плюс/мінус).

Зазвичай я оновлюю систему командою sudo pacman -Syyu в терміналі. Манжаро, як відомо, має свою специфіку в командах терміналу. Деякі пакунки через термінал не оновлюються. Це, я так зрозумів, пакунки встановлені через AUR. В такому разі треба оновлювати їх через менеджер пакунків Pamac. Ця процедура може, між іншим, і затягнутися на деякий час. Причина в тому, що AUR присилає пакунки у вигляді сирцевого коду і вже система збирає з сирцевого коду бінарні файли. Якщо я не плутаю. У всякому разі процес продовжується деякий час, а в деяких випадках система може навіть підвиснути. Тоді наполягати у встановленні не варто. Працювати на старішій версії іноді пробуючи оновити пакунок. Рано чи пізно він оновиться. А в цілому Pamac славиься швидкістю роботи серед аналогічних програм з інших дисрибутивів

Програми, які я використовував. Які програми я використовував протягом року? З нових для себе я використовував відео редактори. Пробував монтувати простенькі відео. Для Youtube і для Tik-Tok. Все ж веселіше ніж щось писати. Спробував певну кількість відео редакторів з яких найбільше сподобалися Kdenlive і Shotcut. Програми з гарним функціоналом, невибагливі до ресурсів системи, безкоштовні, з відкритим кодом. Те, що лікар прописав. Пробував ставити розкручені професійні відео редактори, то вони клали систему на лопатки. Я маю на увазі DaVinci resolve

Як на мене Kdenlive більше пропрацьований у плані перекладу на українську мову і у плані загального інтерфейсу. Інтерфейс справляє враження більш професійного, логічного. Він, як би, краще припасований до операційної системи. Воно і не дивно - сама назва Kdenlive підказує нам, що він є програмою, яка інтегрована в оболонку KDE. Shotcut з першого погляду, як би, більш сирий, не пропрацьований. Але і більш легкий і інтуїтивно зрозумілий. Якщо ж глибше копнути то ці дві програми однаково розвинуті в плані функціоналу. В умілих руках і за допомогою Shotcut, і за допомогою Kdenlive можна монтувати багато чого цікавого.

З комунікативних програм я часто використовував Telegram, рідше Viber, Signal зовсім рідко. Не часто використовував поштовик Thunderbird. Поштовик можна легко замінити Телекрамом чи Вайбером, але в деяких випадках він просто необхідний. А Thunderbird зручний, з звичним інтерфейсом.

Набирати текст я звик в LibreOffice. Довелося LibreOffice ставити окремо — в Манжаро за замовчуванням ONLYOFFICE, але я до нього не звик.

До публікації цей текст я буду готувати в програмі Sublime text. Сублайм текст підсвічує теги, пропонує підказки. Легкий у використанні, я до нього звик. Sublime text в мене і на Ubuntu стояв.

Як висновок можна написати, що від Manjaro у мене тільки позитивні враження. Роллінг реліз додає впевненості і не примушує заморочуватися з переходом на новий, свіжіший дистрибутив.

---

Встановлюємо Manjaro

Встановлення Манжаро

ℜᏕᏕ

Чому саме Manjaro

На свята вирішив встановити на свій ноутбук якийсь новий Лінуксівський дистрибутив. Вибрав Manjaro з кількох причин.

1. Ніколи не встановлював дистрибутиви цієї родини. Тобто не використовував жодного дистрибутиву з родини Arch Linux. З різним успіхом використовував дистрибутиви з родини Debian (Ubuntu, Linux Mint — пакунки .deb) і родини Red Hat (Fedora, Open SUSE - пакунки .rpm). Хотілося спробувати встановити щось нове і порівняти з вже відомими дистрибутивами. В інтернеті про Manjaro позитивні відгуки.
2. Так як я звичайний користувач і надаю перевагу простоті і інтуїтивності то з-поміж різних варіантів я вибрав такий, що орієнтований на простоту і зручність, але був би і універсальним, збалансованим. На основі Arch Lnux є кілька дистрибутивів. Мій вибір впав саме на Манжаро, опис дистрибутиву Гаруда видався мені занадто однобоким. Заточений, в основному, під ігри, підтримка однієї файлової системи з коробки (btrfs). Манжаро ж, згідно описів блогерів, видався таким собі Убунту світу Арч. Ну, або Лінукс Мінт — життя покаже.
3. Третя причина полягає в тому, що захотів спробувати ролінг реліз, щоб не замислюватися про версії. LTS - не LTS, все оце. Заманливо мати постійно свіжий дистрибутив і навіть не слідкувати який там новий реліз вийшов цієї весни чи осені. Як обернена сторона медалі спливає той факт, що одні з найновіших пакунків будуть встановлюватися на досить таки старе залізо. Я був загорівся колись поставити Open SUSE з її ролінгом, але мене щось зупинило.

Процес встановлення

Процес встановлення простий і інтуїтивно зрозумілий. Завантажив Live образ з офіційного сайту Манжаро. Встановлювач Calamares — сама досконалість. Я перевстановлював систему кілька разів і щоразу процес проходив без відмов.

Чому ж я тоді встановив Манжаро не з першого разу? В цьому винна не система а мій невдумливий підхід. Приміром перший раз я встановив не свіжий образ а той, що я завантажив більше року тому. Після встановлення довелося довантажувати більше двох гігабайт оновлень. І, що гірше, виникли якісь несумісності пакунків. Тобто дуже бажано встановлювати з свіжого образу. Було ще кілька нюансів про які нижче.

При встановленні я розбив вінчестер на два логічних диски плюс не пожалів 8 гігабайт на swap вибрав файлову систему btrfs. Це ФС нового покоління — чому б не протестувати?

---

Очищуємо систему Linux

Як очистити систему Лінукс

ℜᏕᏕ

Є думка, що Unix подібні операційні системи не засмічуються різними непотрібними файлами і їх не потрібно чистити.

Очищуємо Лінукс

Це і правда і неправда. Взяти хоча б файлову систему ext4. Воне дійсно не потребує дефрагментації, як та сама ntfs. Але це не значить, що дисковий простір можна бездумно використовувати. Думка, що Лінукс вже такий чарівний, що не потребує ніякого обслуговування, не вірна. Будь який дистрибутив потрібно тримати в порядку, не встановлювати на нього все, що треба і не треба і періодично, хоча б зрідка проводити його очищення. Видаляти, приміром, старі ядра тощо.

Я, як встановлюю новий дистрибутив, він пері дні працює досить таки швидко, без зависань. А потім, коди я без всякої міри починаю його навантажувати різними програмами мій новий Linux починає гальмувати. Коли рідко, а коли і часто. Буває надовго підвисає. І тоді шукаєш спосіб видалити все непотрібне. В деяких моментах допомагає програма Timeshift, за допомогою якої можна відкотити систему до попереднього стану.

Але однієї цієї програми часто буває замало. Потрібна більш глибший підхід. Ось про більш глибоке очищення системи я і хочу сьогодні написати. Видалення старих ядер, видалення мініатюр, видалення пакунків після їх встановлення. І про ще деякі нюанси. Буду розбиратися сам і ділитися результатом в Вами. Це дійсно корисна для користувача тема. Розібравшись в ній можна уникнути багатьох проблем і некомфортних ситуацій.

Оптимізована операційна система може безвідмовно служити вірою і правдою довгі роки.

Почнемо з встановлення простої і інтуїтивно зрозумілої програми для оптимізації системи.

Stacer

Stacer це утиліта для моніторингу і оптимізації системи. У неї легкий для освоєння графічний інтерфейс.

Ліворуч у вікні розташовані вкладки за допомогою яких можна здійснювати різні налатування, або виконувати дії.

Монітор системних ресурсів показує завантаження процесора, пам’яті. Можна подивитися наскільки зайнятий вінчестер. Також можна оцінити швидкість мережі. Тут же і загальна інформація про систему. Інформація про процеси, які виконуються, графіки завантаження системних ресурсів.

Розділ очищення системи дає можливість видаляти кеші додатків, apt-кеш тощо.

В налаштуваннях автоматичного запуску додатків можна вибирати додатки, які будуть автоматично стартувати разом з системою.

Керування apt-репозиторіями дає можливість керувати списком підключених репозиторіїв. Apt-репозиторії можна редагувати, вмикати, вимикати. Можна також додавати нові репозиторії.

Перейшовши у вкладку видалення додатків можна видаляти пакети.

Будьте обережними з подібними програмами. Виконуйте лише ті дії, які ви розумієте.

Встановити програму Stacer можна з термінала за допомогою команд.

sudo add-apt-repository ppa:oguzhaninan/stacer
sudo apt-get update
sudo apt-get install stacer

---

Встановлюємо програму Timeshift

Timeshift

ℜᏕᏕ

Іноді виникають ситуації коли потрібно “відкотити” операційну систему до більш раннього стану.

Timeshift

Ну, скажімо, наставив користувач якихось непотрібних додатків, некоректно щось “забив” в термінал, або ще щось пішло не так. Тоді в самий раз скористатися програмою Timeshift, назву якої можна перекласти, як зсув часу.

Встановити цю програму легко. Набираємо в терміналі Ubuntu sudo apt-get install timeshift Перед цим корисно буде оновити систему sudo apt-get apdate і sudo apt-get upgrade

Після того, як програма встановлена потрібно її налатувати. Це теж не складно. В налаштуваннях є такі вкладки, як тип, розташування, розклад, користувачі, фільтри, misc.

В вкладці тип я обрав RSYNC. Там є всього дві опції. Ту, яку я обрав і BTRFS. Якщо у Вас системна файлова система BTRFS то варто обирати її. В мене системна не btrfs, а ext4, отже варіантів немає — тільки RSYNC.

Розташування це в якому місці буде зберігатися інформація, яка буде необхідно для “відкоту” Тобто, скажемо, знімки системи в певні проміжки часу. В мене це sda1 — там розташована система, там і зберігаються дані Timeshift.

Розклад — з якою періодичністю будуть робитися знімки і яка їх кількість буде зберігатися перше ніж старіші знімки будуть видалені. Тут вже кожен може налаштовувати на власний розсуд.

Користувачі, фільтри і misc я не чіпав. Там все за замовчуванням.

Зсув часу я поставив відносно недавно, але він вже кілька разів мене капітально виручив. У деяких дистрибутивах ця програма встановлена вже з коробки. Чомусь в Убунту ця програма за замовчуванням не встановлена, а шкода.

---

Платформа для блогерів dreamwidth

Dreamwidth

ℜᏕᏕ

Доброго дня, шановні читачі. Сьогодні я трішки відійду від теми Лінукса, хоча сьогоднішня тема пов’язана з інтернетом. Мова піде про блоговий сервіс Dreamwidth.

Я його відкрив для себе зовсім недавно. Ну, години три тому. Читав щось про Живий Журнал. В Вікіпедії читав. Читав, також, що він має проблеми з індексуванням, що дуже заполітизований, що реклами багато і просування блогерів там йде по незрозуміло якому алгоритму.

І тут я несподівано наштовхнувся на його форк. Виявляється в Живого журналу є відгалуження з назвою Dreamwidth. Ну і нормально, подумав я. Сторіночка в Живому Журналі в мене була заведена ще в 2010 році. Тоді ще війни не було і сприймалося все трохи інакше. Це була саме що сторіночка. Тобто одна сторінка, а потім я про нього забув. Забув, а це щось, незрозуміло чому, згадав. Написав там кілька постів і почав шукати альтернативу. Просто схотілося.

А Dreamwidth, він такий мінімалістичний. Одна мова, англійська. Мене дещо бентежить, бо я ні разу не поліглот. Від реклами творці Dreamwidth відмовилися принципово. Проект підтримується за рахунок платних акаунтів і, можливо ще чогось. А може лише за рахунок грошей, які надходять при оплаті платних акаунтів.

Як я вже писав — все мінімалістично. В ретро стилі. Симпатична кольорова гамма. Реклама не блимотить. В принципі я не проти реклами. Програмістам же теж треба за щось жити. Ну от творці сервісу зуміли обійтися без реклами. Молодці.

Мій блог називається Igor_Koltuckyj. Я, Dreamwidth, як я вже писав, я тільки почав знайомитися. Мені не зрозуміло скільки не ньому користувачів. Таке враження, що зовсім не багато. Давайте розбиратися разом!

---

Термінали і їхні оболонки

Термінал

ℜᏕᏕ

Сам термінал, або консоль може мати не одне рішення. Тобто існує багато програм, які можна назвати Термінал.

Я нещодавно поставив собі програму під назвою Термінатор. Термінатор володіє тією безперечною перевагою, що він має більше опцій для налаштування. Наприклад можна відкривати кілька вкладок в одному вікні.

Встановити програму Terminator можна через консоль через команду. sudo apt-get install terminator. Назва якась вже занадто епічна, але працює чудово. Що ще потрібно?

На скріншоті, що справа, ми бачимо дві вкладки на яких запущені дві різні оболонки. Далі мова піде саме про оболонки, адже саме з оболонками безпосередньо взаємодіє користувач. Оболонка це інтерпретатор командного рядка. Користувач вводить певний текст з клавіатури а інтерпретатор (оболонка) якось цей текст інтерпретує. Тобто сприймає певні слова, як команди, ще до того, як вони підуть на виконання. Підсвічує ці команди, може пропонувати продовження дій. Тобто здійснює певні підказки чим значно спрощує життя користувачу.

Відповідно різні оболонки будуть виконувати цю роботу троки по різному.

Оболонки до Термінала

Термінал для функціонування повинен мати встановлену ту чи іншу оболонку. Оболонка англійською shell — відповідно і скорочення sh.

На даний момент розроблено багато оболонок для різних потреб і з різною функціональністю. Давайте згадаємо три з них.

• Bash
• Fish
• Zsh

Кожна з них має свої плюси і мінуси. Для досвідченого користувача, мабуть підійде кожна з них. Він зможе налагодити її під свої потреби. Для звичайного користувача, який користується Терміналом час від часу і не хоче занурюватися в тему налаштувань можна спробувати Fish — вона зразу після встановлення починає поводити себе дружньо до користувача. Zsh, як переконують досвідчені користувачі, при належному налаштуванні стає дуже функціональною. Але потрібно трохи повозитися. Перш ніж встановити деякі розширення для Zsh треба буде встановити git. Командою sudo apt install git.

Bash

Оболонка за замовчуванням в Ubuntu, Kubuntu та інших. Для тих хто не планує хоч якось “дружити” з Консоллю хай буде і Bash. Нічого робити не потрібно. В неї теж нормальний функціонал, а погугливши можна його прокачати. Я, чесно кажучи, до останнього моменту не здогадувався, що в мене він встановлений і що можуть бути якісь альтернативи. І нічого — живу якось.

Fish

Приваблива тим, що зразу після встановлення вона вже все підсвічує, доповнює і робить інші правильні речі. Тобто виправдовує свою назву: Friendly interactive shell — Дружня інтерактивна оболонка. sudo apt install fish (Enter) для Дебіанподібних дистрибутивів. Після встановлення оболонка готова до використання. Якщо вона стоїть не за замовчуванням, щоб її запустити просто набираємо в Терміналі fish (Enter) і оболонка запускається.

Zsh

Встановлюємо Zfh за допомогою команди sudo apt install zsh (Enter). Далі треба налаштувати оболонку.

Для налаштування є багато інструментів. Найпростіший і, водночас, результативний спосіб це встановити Oh My Zsh! Пам’ятаємо, що повинен бути встановлений git (див. вище). Забиваємо в термінал скрипт sh -c "$(wget https://raw.githubusercontent.com/robbyrussell/oh-my-zsh/master/tools/install.sh -O -)" (Enter)

Як видно на скріншоті, під час встановлення система запитала чи хочемо ми встановити оболонку Zsh за замовчуванням. Я відповів, що хочу. В будь який момент можна змінити на іншу.

Тепер можна налаштувати теми. Це не дуже просто для простого користувача, але і не занадто складно. Хто схоче - може погуглити цю тему.

Для цього потрібно буде завантажувати певні плагіни, виправляти відповідні рядки в конфігураційних файлах, або додавати нові. Тобто така діяльність “на любителя”. Ну, або “на професіонала”, хто проводить більшість свого робочого часу за консоллю.

В результаті моїх експериментів і постійного гугління Zsh, на певному етапі, набув вигляду, який показаний на скріншоті. Такий вигляд термінал мав не довго, я змінив тему. Випадково змінив. Як я вже писав потрібно мати хоча б мінімальні навички. Редагувати файли за допомогою команди nano, вміти виходити з програми за допомогою гарячих клавіш Ctrl+X, не забувши при цьому зберегти зміни. Тобто треба мати хоч якийсь рівень.

Висновок

Вибір оболонки за замовчуванням робимо через таку от команду: chsh -s $(which fish). Само собою замість fish можна поставити те, що Вам потрібно (bash, zsh). Система запросить пароль, після введення пароля чекаємо кілька секунд і перезапускаємо термінал. Він запуститься вже з новою оболонкою.

Висновок: я для себе зробив такий: Яка б не була встановлена оболонка її все рівно доведеться освоювати. Поступово набираючись досвіду у використанні командного рядка можна паралельно освоювати і оболонки. І кілька одночасно. Забиваєте в термінал zsh і оболонка запущена. Fish - працюєте під Рибою. ;)

---

Кубунту

Kubuntu

ℜᏕᏕ

Хочу написати про дистрибутив Kubuntu, який зараз встановлений на моєму ноутбуці. Кубунту це, відгалуження від дистрибутиву Ubuntu з тією різницею, що в якості графічного середовища в Kubuntu використовується KDE в той час, як в Убунту GNOME. В свій час Убунту просувала Unity, але потім відмовилася на користь Гнома.

Я був і лишаюся прихильником чистого Убунту, так як його після встановлення майже не потрібно настроювати. Локалізація налаштовується легко, шрифти відображаються коректно. Все ідеально, причому ідеально вже давно. Років з десять я експериментував з KDE, але ця оболонка тоді була не на рівні. Вона була заважкою для мого малопотужного ноутбука, шрифти були якісь невиразні, часто замість літер “і” і “Ї” відображалися якісь прямокутники. Тобто не було, я так розумію, повної підтримки Юнікоду.

І ось, місяць тому, я встановив Kubuntu. Все наладилося! Система працює швидко і без перенавантаження. З шрифтами теж все коректно. Не оболонка а пісня!

Єдине, що з локалізацією довелося повозитися. Ну як повозитися? На рівні корисувача. Ні про які танці з бубном не йдеться. Взяти, приміром,LibreOffice, в якому я друкую ці рядки. Система вже була практично українізована, а от LibreOffice вперто був англійським. Що я зробив. В Кубунту встановлений гарний файловий менеджер Muon Discover, я з нього встановив локалізації, які знайшов. Але українізувалося не повністю. Можливо я щось пропустив. Тоді я з Muon Discover встановив більш звичний Synaptic і вже з нього встановив локалізації, які знайшов. Потім відкрив LibreOffice, в налаштуваннях зайшов в “Параметри” і українська мова вже була доступна. Synaptic звичніший, але то справа смаку.

Ще я додав програму файловий менеджер Nautilus. В ньому не було такої вже нагальної потреби, але через нього можна легко шукати приховані файли. В Кубунту ж з коробки стоїть файловий менеджер Dolphin. Dolphin гарно виконує свої завдання.

Kubuntu за зовнішнім виглядом схожа на Windows і тому хто схоче перейти на Linux з системи від Майкрософт це буде один з найкращих варіантів. Це буде перехід з найпопулярнішої системи на найпопулярнішу, бо Кубунту це, по суті, Убунту. Ubuntu ж це найпопулярніший дистрибутив Лінукса. Можна сказати “за замовчуванням”.

---